Подібний прецедент мав місце історія Північного Кіпру. У 2004 році британська пара Орамси була визнана судом Південного Кіпру греко-кіпріота Апостолідеса, що вторглася на землю, до 1974 року. Суд зобов'язав Орамсов знести споруджений ними будинок, передати нерухомість Апостолідесу та виплатити компенсацію.
Європейський суд справедливості підтвердив законність цього рішення, встановивши важливий судовий прецедент із прав первісних власників нерухомості. Протягом кількох років цей прецедент представляв серйозну перешкоду для угод купівлі-продажу нерухомості на Північному Кіпрі. Внаслідок цього прецеденту з'явився неофіційний поділ титулів на право власності на: турецький, обмінний та дарчий (TDM) .
З 2010 року судовий прецедент втратив актуальність, оскільки Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) визнав, що право на власність мають не лише початкові (греки-кіпріоти), а й власники будинків на Північній частині Кіпру.
Також ЄСПЛ визнав діяльність створеної у 2005 році відповідно до Закону № 67/2005 комісії з нерухомості на Північному Кіпрі як ефективний механізм розгляду та відшкодування збитків щодо нерухомості, що раніше належала греко-кіпріотам.
Таким чином, судовий прецедент справи Апостолідес проти Орамса не є актуальним і не застосовується з 2010 року.